Революція Гідності в Україні




Тема: 21 листопада 2013 року — 22 лютого 2014 року:

Революція Гідності в Україні

Мета:

-       ознайомити учнів з подіями, що сталися під час Революції Гідності в Україні, підкреслити роль цих подій у розвитку української державності, визначити роль та необхідність єдності народів України у поліетнічному українському суспільстві;

-       ознайомити учнів з поезіями, присвяченими подіям революції Гідності;

-       закріпити знання про такі почуття та категорії: народ, нація, етнос, держава, громадянин, громадянські права та обов’язки, гідність, Небесна Сотня, незалежність;

-       розвиток морально-громадянських цінностей учнів;

-       формування особистої відповідальності за долю своєї держави та українського народу.

 

Матеріали та оформлення: книжкова виставка: “21 листопада 2013 року — 22 лютого 2014 року: Революція Гідності в Україні”, “Україна — єдина країна”, Конституція України, державні символи України, цитати з віршів, присвячених подіям Революції Гідності.

Перебіг заходу

 

  1. Оголошення теми, мети уроку                                                          

           Ведучий 1:

           Шановна шкільна громадо! Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час XXI століття. Ми з вами вшановуємо пам'ять героїв різних історичних подій: Голодомор 1932-33 рр, Битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії і водночас пам’ятної події події для нашої країни. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.

 

  1. 2.     Учень (_________________________):

                  Україно, моя ти єдина!

                  Київ – місто, це гідності дім

                  Тут зібралась твоя вся родина

                  І мільйонів сердець чути тут гучний дзвін.

                  Ми – сини твої, доньки й онуки

                  Нас одна лиш поєднує ціль –

                  Жити в вільній, прекрасній країні,

                  Європейські закони хай панують у ній

                  Бо давно ми всі є європейці

                  І Європа в душі є у кожного з нас

                  Ми не хочем терпіти наруги

                  Хай найшвидше настане довгожданий цей час!

 

 

 

         3.  Ведучий 2:         

           21 листопада 2013 року — 22 лютого 2014 року відбулася  Революція Гідності в Україні.

            У 2013 році Євромайдан в Україні почався 21 листопада, коли журналісти та небайдужі до долі країни громадяни вийшли на Майдан Незалежності в знак протесту проти відмови уряду Миколи Азарова від підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Пізніше протести народу проти режиму Віктора Януковича були названі "Революцією Гідності".

 

             4. Ведучий 1:

           За цей час не одному поколінню українців довелося ціною власного життя здобувати право прийдешніх поколінь на незалежність.

           Презентація (фото за роками)

-         1991 рік вписано в новітню історію України, як час, з якого почалася нова сторінка розвитку державності;

-         2004 рік – прояв громадянської активності під час Помаранчевої революції;

-         2013 рік – Революція гідності, що призвела до політичних та суспільних змін в Україні;

-         Літо 2014 – подвиг українських військових та добровольців за єдність і незалежність України.

 

5. Ведучий 2:  

            Жодна верства населення не залишилась осторонь цих подій. Це яскраво видно на прикладі  творчості поетів, які зобразили усе, що відбувалося в Україні в ті пам'ятні дні.     

 

6. Учень (_________________________):

                   Господь покинув Україну,                          /авт. Тетяна Домашенко/

                   Відкликав ангелів своїх,

                   В столиці допустив руїну,

                   Щоб ми побачили свій гріх.

                   Ця чаша Божого страждання

                   Вже полилася через край.

                   Вожді безбожним злодіянням

                   Перетворили в пекло рай.

                   Не відвертайся ж Авва, Отче,

                   Невинних душ не покидай!

                   Глянь,серце зранене тріпоче:

                   “Прости, Всевішній, не карай!”

                   Ти бачиш — Мати Україна

                   Заради прощення вини

                   Перед тобою на колінах

                   Благає: “Діток сохрани!”

                   Молитви страсної ридання

                   На цілу землю й небеса.

                   Для когось мить уже остання

                   У небі зіркою згаса...

 

7. Учень (__________________________):

                   Коли я дізналась, що побито тих,              /авт.Елла Євтушенко/

                   що просто стояли собі на майдані,

                   від невимовної гіркоти

                   горло здавили мені ридання.

                   Коли я дізналась, що вірменин

                   кулю зловив за мою вітчизну,

                   досить було і кількох хвилин,

                   щоб погляд мені стуманило слізьми.

                   Коли я дізналась, що сто чоловік

                   померло за три останні ночі,

                   ніщо не змочило моїх повік,

                   тільки в підлогу втупила очі.

                   Коли я дізналась, що твоєї руки

                   мені ніколи вже не тримати,

                   я скамяніла на вічні віки,

                   мов на горі Батьківщина-мати.

                   Нас не скорити тепер кийками.

                   Нас загартовано. Ми вже — камінь.

 

8. Учень (____________________________):

         /авт.Олексій Бик/

                   Лід під ногами кришиться і трищить. Ти не вразливий, і це твій природний стан. В правій — бруківка, в лівій — фанерний щит: люди виходять битися за Майдан. Дим від пожежі стелеться в небеса, місто вдихає чортову каламуть. Мамо, не плачте! Мамо, я тут не сам. Нас тут, шаленців, янголи бережуть. Мамо, я усвідомив глобальну річ: рабське життя огидне, неначе твань. Кажуть, у нас тут ніби постала Січ, вся Україна труситься від повстань! Нас тут гартує полум'я і вода, ми приростаєм тілом до барикад. Врешті, ну що нам вдіє оця орда? Ми ж розучились рухатися назад. Нам не забракне мужності або сил — в люті морози тулимось до багать. Мамо, у них в полоні наш Чорновіл. Треба ж комусь іти його визволять...

 

           9. Ведучий:

           Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім’ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну Україну.

 

10. Учень (______________________________):

         Мамо, я живий, лиш закриті очі…

         І серце не б’ється, не вирує кров…

         Ти тільки не плач, знай – всі дні і ночі

         Я буду поруч – в грудях, де живе любов!

 

11. Учень (____________________________):

         Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльохи,

         За ту біль, і той жаль, що я наробив.

         Я ж хотів лише миру, добра і свободи…

         А мене за це ворог безжалісно вбив.

 

12. Учень (____________________________):

         Не жалій, моя нене, що я не вернуся,

         Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!

         Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,

         Ти лишень свої очі здійми до зірок!

 

13. Учень (____________________________):

         /“Небесна сотня” Василь Кузан/

                   Небесна сотня дивиться і жде:

                   Чи знову треба у атаку? Боже!

                   Не може ніч тягнутися віки.

                   Де крапля крові — правда переможе!

                   Але не крапля. О, якби лише

                   Одна-єдина впала на бруківку!

                   “Ще мить і вже не буде вороття”, -

                   Шепоче мати. Змінює платівку

                   Діджей земний... І сумно пливе кача

                   У синє море... Ми ще не в раю.

                   Час мимоволі змінює картини

                   Вже наші душі у ряди стають.

                   І йдуть у бій. Ми нині поруч з вами,

                   та вже не закриваємось щитами...

 

14. Учень (_________________________):

         /”Не в тих стріляли снайпери... Богдан Томенчук/

                   Ще навіть біль нестерпний не притих -

                   Знов сиплять сіллю по незшитих ранах.

                   Не в тих стріляли снайпери, не в тих

                   На гнівом преповнених майданах.

                   Свята їх память — зрілих, молодих,

                   Та — як потонем в словесах і планах -

                   Не в тих стріляли снайпери, не в тих

                   На Світлом переповнених майданах.

                   Я наю, Боже, так казати гріх,

                   Та видно по трибунах і екранах:

                   Не в тих стріляли снайпери, не в тих

                   На гнівом переповнених майданах.

 

15Мамо, не плач, я повернусь весною https://www.youtube.com/watch?v=UUnuQ998Gq8

 

Мамо, не плач, я повернусь весною ( присвячую матерям загиблих героїв)

 

 Мамо, не плач. Я повернусь весною.

 У шибку пташинкою вдарюсь твою.

 Прийду на світанні в садок із росою,

 А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,

 Що слово бабуню вже не буде твоїм.

Прийду і попрошуся в сон твій тихенько -

Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає,

I рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває -

Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину,

За те, що віднині будеш сама.

Тебе я любив. I любив Україну -

Вона, як і ти, була в мене одна.

 

Оксана Максимишин-Корабель 12 лютого 2014 р

 

16.    /”Хто я?” Євгенія Більченко (переклад з російської Галини Крук)/

 

Учень( _________________________):

                   Я — хлопчик.

                   Я сплю, згорнувшись в труні калачиком.

                   І сниться мені футбол. В голові — Калашников.

                   Невчасно мені судилось від вас відчалити!

                   Жаль, братці, дівчатко-лікар не відкачало...

Учениця (_____________________________):

                   Я — дівчинка-лікар.

                   Я в шию смертельно поранена.

                   В моєму містечку по небу летять журавлики

                   І глушать Wi-Fi, щоб мама моя не бачила,

                   Як в Твітері я востаннє пишу “до побачення”...

Учениця (_____________________________):

                   Я — мама.

                   Я, витерши фартухом свої руки намилені,

                   Дзвоню на війну на мобілку синові милому.

                   Дитя не бере! Приїде — провчу його віником!

                   Та каже священик: “Йому вже не до мобільника”...

Учень (________________________):

                   Я — священик.

                   Я храм свій віддав під госпіталь,

                   Я сам у ньому медбратом, помилуй Господи!

                   Слова для душі теж саме, що вбогому — милостиня,

                   Тому я поета хрестив, щоб йому простилося...

Учень (______________________________):

                   Я — просто поет.

                    Я тАкож стою під кулями.

                   Кишка хоч тонка, як лірика Ахмадуліної,

                   Та все ж не настільки, Аби від крові сіпатись.

                   Сьогодні не вірші потрібні — мішки із ліками...

Учень (______________________________ ):

                   Я – літній аптекар.

                   Мені б на спочинок заслужений:

                   Сидіти б удома при телевізорі знуджено.

                   Та бракне масок, бинти і вата скінчилися:

                   Води термальної дай Батьківщині, змилуйся!

Учениця (______________________________):

                   Я — Батьківщина.

                   Дитина я — сплю калачиком.

                   До мене вже кат іде, “правосуддям” призначений,

                   Із надр моїх добуває, що видерти зможе:

                   податок віддав податковій, та Богові — Боже.

Учень (__________________________________):

                   Я — Бог.

                   Я Батько також. Мій Син іграшкового

                   Калашникова забрав у дуркА під школою.

                   І пальчиком пригрозив, і вниз стрибнув без парашутика...

                   Спи, золотко.

                   Спи, Мій Хлопчику.

                   Я Воскрешу Тебе.

          17. Ведучий 1:

           Ми закликаємо сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. (Кожен тримає свічку)

           18. Ведучий 2:

           Героям Майдану і воїнам-захисникам України, які загинули за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.

(Хвилина мовчання/ Відео «Небесна сотня»)

 

19. Учень (___________________________):

         /”Було життя...” Тетяна Домашенко/

                   Було життя — і раптом обірвалось,

                   Була людина — і її нема...

                   Що відбулося? Що у світі сталось?

                   Своя держава стала як тюрма.

                   В Європи серці волю порубали,

                   Запхали Незалежність в автозак...

                   О Господи! Невже смертей замало,

                   Щоб зупинити спущених собак?!

                   Жива душа за ґратами тріпоче,

                   На вістрі відчаю згаса остання мить,

                   Зі світом пам'ять розлучатися не хоче,

                   Спинися, смерте! Годі вже косить!

                   Хто випустив на люд невинний звіра?

                   Хто годував оскаженілих псів?

                   Розіп'ята Любов, розтерзаная Віра,

                   Невинна кров у злочинах катів.

                   Лишень Надія жевріє у знемозі

                   без тями і без жодних сподівань...

                   Промінчик світла на крутій дорозі -

                   Перлино серця, жить не перестань!

 

20. Ведучий 1:

          Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі. Люди висвітлюють свої почуття через картини, пісні, вірші. Учениця 11 класу ________________________________ теж написала свій власний вірш.

 

21. Ведучий 2: Поетичне осмислення подій Майдану — в доробку Явельської Ксенії, яка пропонує Вам власний вірш.

 

                   Ой, летіло кача, над Майданом кряче,

                   Посивіла мати, на бруківці плаче,

                   Камінь, кровю зрошений, гладить і стискає,

                   До синочка любого стиха промовляє:

                   «Синку, ти у «Сотні» вже, я ж одна, без тебе,

                   Вимоли у Боженьки, місце біля себе,

                   Вже не сила, любий мій, землю цю топтати,

                   Серце розривається, бо я – твоя мати.

 

                   Ой, летіли гуси, дикі над полями,

                   Плакала дівчинонька гіркими сльозами,

                   Телефон в надії з рук не випускає,

                   День і ніч від любого звісточки чекає,

-         Озовися, милий мий, я тебе кохаю,

Як в АТО пішов тоді – я життя не маю,

Кинула навчатися, пішла в волонтери,

Відверну від любого всі біди і терни.

Ой, летіли бузьки ключем понад двором,

Плакав хлопчик-підліток за батьком суворим,

Вибач мені, таточку, що я гірко плачу,

Ти ж мені виховував чоловічу вдачу,

Не пускає матінка до тебе в солдати,

Каже, треба вирости, силу треба мати,

Я молюся, батеньку, знаю, Бог почує,

Як мені тепла твого й розуму бракує,

І поверне воїнів із АТО додому,

Перемогу дарує, й радості в усьому,

І не буде сліз більше ні в одній родині,

Заживем щасливо ми в нашій Україні.

 

22. Учень (________________________):

         /”Жнива Свободи” Тетяна Домашенко/

                   Народ іде, іде до перемоги,

                   Нікому не спинити Правди рух.

                   Ворожістю скривавлені дороги,

                   Не залякають волі Божий Дух,

                   Що вже навік заволодів серцями,

                   І вирвав душі з рабської пітьми.

                   Народ прорік єдиними устами:

                   “Нас не зламати! Досить нам тюрми!”

                   Народ єдиний! Нація свідома!

                   Країна гідна людського життя.

                   Ми — українці, ми у себе вдома,

                   Від правди вже не буде вороття.

                   Воскресла Правда, світ заполонила,

                   Бо в нашій Правді істина жива,

                   У нашій Правді є Господня сила,

                   Дозрів народ! - Прийшли святі жнива.

                   Жнива СВОБОДИ, ВІРИ і НАДІЇ,

                   В терпінні ночі вистражданий День.

                   О Господи! Пошли свого Месію,

                   Ми ж Твій народ, який до Тебе йде!!!

 

23. Всі учасники заходу (по строчці. Повтори всі разом):

         /”Молитва України” сл. Т.Домашенко, муз. П.Деряжного/

                   Я не окраїна, я не руїна,

                   Я — України, я — Україна!

                   Навік обрала собі дорогу:

                   Іду до Бога, іду до Бога.

                   Мій шлях ізмірить єдина міра -

                   Святая Віра, святая Віра.

                   В моєму серці, як в центрі світу,

                   Господнє Світло, Господнє Світло.

                   Кличу Вас, люди, зліва і справа,

                   В святу Державу, в мою Державу.

                   В країну сонця, добра й свободи

                   Рушай, народе, рушай, народе!

                   Нас порятує від зла і крові

                   Голос любові, голос любові.

                   Вже час позбутись лиха-сваволі,

                   Плекаймо волю, плекаймо волю!

                   Пора звільнитись нам від прокляття -

                   Єднаймось, сестри, єднаймось браття!

                   Плакати годі, годі тужити -

                   Нумо творити,нумо творити!

                   Будем служити Богу одному

                   І більше нікому, більше нікому!

                   Лиш перед Богом я на колінах,

                   Я — Україна, я — Україна.

 

         24. Учениця Конончук співає пісню «Молитва».

 

25. Ведучий:

                   Революція Гідності (21 листопада 2013 року – 22 лютого 2014 року) – національно-демократична революція, яка привела до усунення режиму авторитарної влади В.Януковича–М.Азарова, обрання нової влади (Президента України, Верховної Ради України, вибори в місцевих радах), закріпила Європейський курс України та підкреслила роль громадянського суспільства, налаштованого на зміни старої політичної системи.

 

26. Ведучій 1:

         Майорів Майдан мільйонами вогнів,

         Запал принісши у серця людей.

         Ми разом. Поруч. Ти тут не один.

         З тобою поруч тисячі плечей,

 

27. Ведучий 2:

         ще мільйон очей горять твоїм завзяттям.

         Ми – українці. Діти Кобзаря.

         Ми сестри й браття.

         Наш дух не розтоптати просто так,

         І наш народ не встане на коліна.

         Бо перемога завжди з нами поруч йшла,

         І йтиме, поки ми єдині.

 

/Цитата з поезії Т. Г. Шевченка «І Архімед, і Галілей» (1860). Поет твердо вірив у визволення народу, у настання вису добра, правди і людяності:/

 

                   … І на оновленій землі

                   Врага не буде, супостата,

                   А буде син, і буде мати,

                   І люди будуть на землі.

 

28. Слайд з переліком віршів, що прозвучали.

          

У виконанні учнів прозвучали вірші:

Тетяна Домашенко ”Господь покинув Україну”

                                ”Було життя...”

                                ”Жнива Свободи”

                                ”Молитва України”

Елла Євтушенко ”Коли я дізналась…”

Олексій Бик  ”Лід під ногами”

Василь Кузан “Небесна сотня”

Богдан Томенчук ”Не в тих стріляли снайпери…”

Оксана Максимишин-Корабель Мамо, не плач.

Євгенія Більченко (у перекладі Галини Крук)”Хто я?”

Ксенія Явельська ”Ой, летіло кача…”

 

Я не окраїна, я не руїна,

                Я — України, я — Україна!

                Навік обрала собі дорогу:

                Іду до Бога, іду до Бога.

                Мій шлях ізмірить єдина міра -

                Святая Віра, святая Віра.

                В моєму серці, як в центрі світу,

                Господнє Світло, Господнє Світло.

                Кличу Вас, люди, зліва і справа,

                В святу Державу, в мою Державу.

                В країну сонця, добра й свободи

                Рушай, народе, рушай, народе!

                Нас порятує від зла і крові

                Голос любові, голос любові.

                Вже час позбутись лиха-сваволі,

                Плекаймо волю, плекаймо волю!

                Пора звільнитись нам від прокляття -        

Єднаймось, сестри, єднаймось браття!

                Плакати годі, годі тужити -

                Нумо творити,нумо творити!

                Будем служити Богу одному

                І більше нікому, більше нікому!

                Лиш перед Богом я на колінах,

                Я — Україна, я — Україна.


Создан 16 дек 2016



-Код для главной страницы сайта--> Погода в у Києві

Интернет реклама УБС