21 лютого - Міжнародний день рідної мови




Міжнародний день рідної мови

21 лютого у всьому світі відзначається Міжнародний день рідної мови. Це свято було проголошено в 1999 році на загальній конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної та культурної багатоманітності.

У різних країнах світу люди сьогодні говорять на 6000 мовах. За останні три століття зростають темпи вгасання або зникнення мов, особливо це характерно для американського континенту й Австралії.

В Європі під загрозою зникнення перебувають близько 50 мов. Деякі з них, наприклад, лапландські, якими говорять у скандинавських країнах і на півночі Росії, вважаються вимираючими.

Причини, що ведуть до зникнення рідної мови, можуть бути різними. Однак мови, що перебувають під загрозою зникнення або навіть уже зникли, можуть бути врятовані. Так, наприклад, у Японії наприкінці 80-х років на острові Хоккайдо місцевою мовою айну говорили тільки 8 осіб. Сьогодні ж ця мова відроджується. Створено музей айну, молоді надається можливість безкоштовно навчатися мови на спеціальних курсах. В Англії діалект кельтської мови зник ще 1777 року, проте відроджений зовсім недавно, і сьогодні ним як другою мовою користується близько тисячі чоловік.

Міжнародний день рідної мови відзначає кожна культурна людина, яка усвідомлює, що мова є безцінним надбанням людства. У кожного народу є своя мова, вона для нього найрідніша і найдорожча. Кожна людина має право розмовляти і мислити рідною мовою. Кожна країна має право на державну мову. Наш народ не одне століття боровся за рідну мову, за те, щоб сьогодні вона стала державною. Українська мова не зникла, бо люди берегли її, як перлину, щоб колись заговорити нею у повний голос.

Тож любіть свою мову та оберігайте її! Адже мова – це свого роду душа народу: немає мови – немає народу.

 

О рідне слово, хто без тебе я?
Німий жебрак, старцюючий бродяга,
Мертвяк, оброслий плиттям саркофага,
Прах, купа жалюгідного рам'я.

Моя ти — пісня, сила і відвага,
Моє вселюдське й мамине ім'я.
Тобою палахтить душа моя,
Втишається тобою серця спрага.

Тебе у спадок віддали мені
Мої батьки і предки невідомі,
Що гинули за тебе на вогні.

Так не засни в запиленому томі,
В неткнутій коленкоровій труні —
Дзвени в моїм і правнуковім домі! 

Дмитро Павличко

 

УКРАЇНСЬКА МОВА

Мово моя українська — 
Батьківська, материнська, 
Я тебе знаю не вивчену — 
Просту, домашню, звичну, 
Не з-за морів прикликану, 
Не з словників насмикану. 
Ти у мене із кореня — 
Полем мені наговорена, 
Дзвоном коси прокована, 
В чистій воді смакована. 
Болем очей продивлена, 
Смутком багать продимлена, 
З хлібом у душу всмоктана, 
В поті людськім намокнута, 
З кров'ю моєю змішана. 
І аж до скону залишена 
В серці моїм.

В. Бичко

 

Хай це, можливо, і не найсуттєвіше,
але ти, дитино,
покликана захищати своїми долоньками
крихітну свічечку букви «і»,
а також, витягнувшись на пальчиках,
оберігати місячний серпик букви «є»,
що зрізаний з неба
разом із ниточкою.

Бо кажуть, дитино,
що мова наша солов’їна.
Правильно кажуть.

Але затям собі,
що колись
можуть настати і такі часи,
коли нашої мови
не буде пам’ятати
навіть найменший соловейко.

Тому не можна покладатися
тільки на солов’їв,
дитино.

І. Малкович

 

Мова - краса спілкування,
Мова - як сонце ясне,
Мова - то предків надбання,
Мова - багатство моє.

Мова -то чиста криниця,
Де б"є, мов сльоза джерело,
Мова - це наша світлиця,
Вона як добірне зерно.

Мова - державна перлина,
нею завжди дорожіть:
Без мови немає країни - 
Мову, як матір любіть!

Ф. Пантов 



Создан 21 фев 2017



-Код для главной страницы сайта--> Погода в у Києві

Интернет реклама УБС